краяний

1. (діал.) Те саме, що крайній — розташований на краю, найвіддаленіший; останній у просторі або послідовності.

2. (власна назва) Прізвище українського походження, що походить від діалектного прикметника «краяний».

Приклади:

Приклад 1:
На ньому одягнений був синій піджак, пошитий з того дешевого синього краму, що йде на прозодяг робітників, але краяний у найдорожчого столичного кравця. — Міський будинок, складений з аритметичної суми приватних мешканців, приватна садиба з окремим садком і своїм городом, призначена для побуту окремої родини, стають пережитком.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”