Значення
- (Література) –
(заст., поет.) Красивий, вродливий, привабливий на вигляд; прекрасний.
- (Лінгвістика) –
(у складі власних назв, перев. історичних) Стилістично забарвлений синонім до сучасного “красивий”, що вживається для позначення видатних об’єктів, часто — архітектурних споруд або місцин (напр., Красна площа).
- (Лінгвістика) –
(діал., перев. у західних говірках) Яскраво-червоний, червоний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. красний, р. красного, д. красному, з. красного, о. красним, м. краснім, к. красний
Приклади з художньої літератури
-
Гай-гай, мій гаю красний! Що з тобою?
Замість краси — повитий ти журбою!
Вже навіть сльози-листоньки не рониш,
Журбу свою вже нишком ти хорониш,—
Безлистий,
Порожній, млистий…
Недавно ще, як де-де прокидався
Пожовклий лист, тоді мені здавався
Твій дуб потужний — мов козак, буває,
Що сивіти де-не-де починає,
Ще дужий,
На те байдужий.
“Дарма! — шептав він.— Жовтий лист не вадить,
Моя краса здолає ще принадить!
Вродлива липа горнеться до мене,
Як перше, простягла гілля зелене,
Пишаюсь,
Я ще втішаюсь!..”
Тепер ніхто не горнеться до тебе,
Мій буде, смутно всяк гада про себе…
І вітер хижий рад тебе гойдати,
Безлисте верховіття хилитати
Похиле,
Немов безсиле…
Та що се? Поміж хмар навислих, темних
Пробились хвилі променів надземних,
Заграло сонце геть по видноколі,
Повеселіло все у гаю й наоколі.— Олена Пчілка