красний

1. (заст., поет.) Красивий, вродливий, привабливий на вигляд; прекрасний.

2. (у складі власних назв, перев. історичних) Стилістично забарвлений синонім до сучасного “красивий”, що вживається для позначення видатних об’єктів, часто — архітектурних споруд або місцин (напр., Красна площа).

3. (діал., перев. у західних говірках) Яскраво-червоний, червоний.

Приклади:

Приклад 1:
Всі будуть дивитиси та й муть казати: аді, який Андрійко красний! — А яблуко дасте, ма?
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Доктор Падлюччо закурив свій красний «LМ». — У нас мало часу, — обдав він свого учєніка струйою дима.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”

Приклад 3:
Винесла Маруся замiсть хустки шовковий платок, красний та хороший, як сама. Наум їй i каже: — Сьому, дочко, сама чiпляй, за пояс хустку затикай, та до себе притягай, та слухай його, та шануй; а тепер його i поцiлуй.
— Самчук Улас, “Марія”