крак

1. У міфології західних слов’ян — гігантський змій, який жив у печері на Вавельському пагорбі біля Кракова та був переможений легендарним князем Краком (або, за іншими версіями, його синами).

2. У переносному значенні — втілення великого лиха, грізної небезпеки або ворога, якого важко перемогти.

Приклади вживання

Приклад 1:
До речі, в одному з останніх чисел «Крак. вістей» є повідомлення (на підставі матеріалів берлінських і бухарестських кореспондентів) про відозву Хрущова й Гречухи до повстанців на Центральній Україні.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |