Значення
- (Релігія) –
(у народних віруваннях) злий дух, демонічна істота, що, на думку суеверних людей, з’являється вночі, особливо під час Різдвяних свят, щоб псувати їжу, лякати людей або задушувати сплячих; часто ототожнюється з марою, домовим.
- (Зоологія) –
(зоол., діал.) великий хижий птах родини яструбових, зокрема беркут або інший великий орел.
- (Етнографія) –
(етн.) традиційна обрядова страва у вигляді печеного тіста, яку готували на Різдво або інші свята в деяких регіонах України.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. крачун, р. крачуна, д. крачунові, з. крачуна, о. крачуном, м. крачуні, к. крачун
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘крачун’ в українській мові має кілька значень, пов’язаних із зимовими святами та обрядами. У деяких говірках воно означає ‘хліб, спечений на Святвечір’, а також ‘велику дубову колоду’, яку використовували в обрядах зимового сонцестояння. Етимологія слова складна: воно, ймовірно, запозичене з румунської (crăciun) або молдавської мов, де означає ‘Різдво’ або ‘обрядовий хліб’. Ці форми, у свою чергу, походять від албанського *crc- ‘пень, колода’, що пов’язано з давнім звичаєм спалювати колоду під час зимового свята. Інші припущення, як-от зв’язок з латинським calatio або слов’янськими дієсловами на позначення крокування, вважаються менш переконливими. Також існує думка, що форма ‘крачун’ у значенні ‘колода’ є похідним від діалектного ‘кряч’ (жердина для перевертання колоди).