Значення
-
Тяжка металева опора різної форми, на якій кують розжарене залізо, надаючи йому потрібної форми.
-
Одна з трьох кісточок середнього вуха (incus), що передає звукові коливання від молоточка до стремінця.
-
Перен. Про щось дуже міцне, тверде або про людину з міцним характером.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ковадло, р. ковадла, д. ковадлу, з. ковадло, о. ковадлом, м. ковадлі, к. ковадло
Походження слова (Етимологія)
Слово «ковадло» означає важку залізну підставку, на якій коваль обробляє метал. Воно походить з польської мови (польське kowadło), а в польську потрапило з праслов’янської, де було утворене від дієслова «кувати» (праслов’янське *kovati). Це слово також зустрічається в інших слов’янських мовах, наприклад, у чеській, словацькій та верхньолужицькій. Таким чином, «ковадло» є спільним для багатьох слов’янських народів і пов’язане з давнім ремеслом ковальства.