котячі

1. Родина ссавців ряду хижих, що включає видів із гнучким тілом, гострими втяжними кігтями, відмінним нюхом і слухом, до якої належать, зокрема, лев, тигр, пантера, рись, кіт свійський та інші; представники цієї родини (Felidae).

2. Розм. Про групу людей (переважно жінок), що поводиться хитроками, вдає ніжність або схильна до сварливості, пащекування.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ще інша добродійка, цього разу з околиць ґетто Векйо, синьйора Ґалюппі, скаржиться на нестерпні котячі концерти. О такій порі року це є справою досить природною.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (множина) |