Словник Української Мови
Буква
1. Високий дерев’яний черевик на платформі, який використовували актори в античному театрі (давньогрецькому та давньоримському) для збільшення зросту та надання урочистої постави персонажам, зокрема у трагедіях.
2. (Переносне значення) Урочиста, піднесена, а часто й штучна, нещира манера висловлювання, поведінки або творчості; надмірна пафосність.
Приклад 1:
Коли вже люди обляглися спати, Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп’ялася вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. А то були якісь магічні пальці.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”