косоортогональність

1. У математиці, зокрема в лінійній алгебрі та геометрії — властивість двох векторів, скалярний добуток яких дорівнює нулю відносно заданої симетричної білінійної форми (симетричної матриці), що не є додатно визначеною (наприклад, у псевдоевклідовому просторі).

2. Узагальнення поняття ортогональності для просторів з індефінітною метрикою, де квадрат довжини вектора може бути від’ємним або нульовим; перпендикулярність відносно індефінітного скалярного добутку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |