коса

Приклад 1:
Годинами просиджуючи за своїм столиком у пропахлій вином та маріхуаною півтемряві «Третього світу», він, наче голодний кіт, зустрічав і проводжав зажуреним коротко­ зорим поглядом кожну з’яву преслічної діонісійки, яка, натомість, залишалася до нього сливе байдужою, іноді, щоправда, підносячи келих дармового червоного іміґлі- коса. Стах чимраз глибше занурювався в меланхолійне заціпеніння, дедалі більше переконуючись у своїй цілко­ витій непотрібності нікому на цім світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
— оскирене лице одмiнялось, спалахувало, роблячись таким, як тодi, вночi, — i як тодi, коли знiмав з вiтрової шиби ще цiлого автомобiля мої прилiпленi записки, бо я частила ними, мов у лихоманцi, в ритмi зубовного дробу, розкидала їх повсюди, хапливо заслiджувала ними його простiр, жовтенькi метеликовi аркушики, довге летюче письмо, як розповита за вiтром коса: тримай мене, о тримай мiцнiше, не вiдпускай мене в небо! — i тримав, i носив по кишенях куртки пук схожих на осiннє листя записок, декотрi, головнiшi, вклеював у мої книжки (перший автограф був — при перших вiдвiдинах майстернi: пiдписалася, вже передчуваючи неминучий зудар двох зустрiчних лавин: “щиро скорена”, — i майже зразу потому прийшли й першi “вiд нього” вiршi, бо вiршi — вони, повторюю ще раз, в разi хто не встиг собi занотувати, — завжди вiд когось, хай би той хтось про те нi сном, нi духом: “Бiльше, нiж брат, бо вiтчизна i дiм.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Без Василя не страшна менi i домовина, не то сiдая коса. Здвигне тiльки плечима Наум, подума: “Нехай ще до того году”, — та й замовчить.
— Самчук Улас, “Марія”