Словник Української Мови
Буква
1. Дрібна частинка речовини, елементарна частинка в класичній фізиці, що розглядається як матеріальна точка (на противагу хвилі).
2. У хімії та фізиці — загальна назва для молекул, атомів, іонів, електронів та інших мікрочастинок.
3. У переносному значенні — крихітна, мізерна частка чогось, найменша одиниця.
Приклад 1:
«Корпускула – це скупчення елементів в одну невелику масу». Корпускулярним вченням для пояснення природи хімічних речовин користувався дещо пізн іше також ірландський хімік.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 2:
Так, корпускула води складаєть ся з однієї частинки кисню і од нієї частинки водню. Він давав скорочені позначення елементам: S − сірка, Д − кисень (дефлогістоване повітря), І − водень (inflammable).
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 3:
Корпускула − це маленьке тільце (зменшувальне від слова corpus). За І. Ньютоном, корпускули здатні рухатися.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”