1. Який пройшов обряд коронації, отримав корону як символ верховної влади монарха.
2. Переносно: той, хто визнаний найкращим, найвидатнішим у певній галузі, отримав вищу відзнаку або славу; увінчаний.
коронований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але навіть тут погойдувались на несміливому вітрі портрети Цісаря, і двоголовий коронований орел з мечем та скіпетром у лапах, і старанно виведені урочисті написи «Indivisibiliter Ас Inseparabiliter» та «Felix Austria»[37]. Десь пронизливо верещало немовля.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикметник () |