коронний

1. Який стосується корони як символу монаршої влади, належить до неї або пов’язаний із нею.

2. Який належить державі, є державним (у монархічних країнах, зокрема в історичному контексті).

3. Який є найважливішим, найкращим, найхарактернішим або найсильнішим; основний, головний, найвідоміший (переносне значення).

Приклади вживання

Приклад 1:
Головне військо вів коронний гетьман Станіслав Потоцький, а з-під Білгорода на злуку з ними вийшло шістнадцять тисяч кримських та ногайських ординців. Юрій думав про війну, але не менше думав про Прісю.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: прикметник () |