1. Стосунний до коронації, призначений для неї або пов’язаний з церемонією вінчання на царство монарха.
2. Характерний для коронації, властивий їй, що відбувається під час або з нагоди цієї урочистості.
коронаційний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та поки Сінаххеріб воював з Еламом, вавилонський трон знову захопив Мардук-апла-іддін II, який скористався тим, що Сінаххеріб не здійснив свого часу коронаційний обряд у Вавилоні. Це розлютило неврівноваженого ассирійського деспота.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: прикметник () |