коробка

1. Невелика ємність, зазвичай прямокутної форми, зроблена з картону, дерева, пластику тощо, призначена для зберігання, упаковки чи транспортування різних предметів.

2. Технічний пристрій, металевий або пластмасовий корпус, що містить у собі певні механізми, деталі або служить для їх захисту (наприклад, коробка передач, коробка швидкостей, розподільча коробка).

3. Розмовна назва телевізора (застаріле).

4. У розмовній мові — велика кількість грошей, готівки.

5. У архітектурі та будівництві — просторове ядро будівлі, основна частина споруди, що містить приміщення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Коробка — тут також: дід або баба («тягають стару коробку по читальнях, а вона вертає з ними додому та радується, як дівка»). К о р с а — передня зігнена частина полоза в санях; скривлена кістка.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Нарештi, за якийсь час не треба було думати й про стiл: i пляшка горiлки, i пляшка шатоiкему, i коробка сардин, i картопля — все було на мiсцi i чекало споживача. Гiсть мiг вiльно заходити до кiмнати.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |