Словник Української Мови
Буква
1. Мандрівний торговець, який ходив по селах і містечках, продаючи з короба (спеціального ящика) дрібні промислові товари: галантерею, нитки, стрічки, мило, гребінці тощо.
2. (У переносному значенні) Людина, яка займається дрібною, незначною торгівлею або поширенням чогось.
Приклад 1:
А селом невідомий іде, точка в точку коробейник: і на тім’ї йому розділено, і потилиця підголена, і в китаєвім ормяці, в личаках; через плечі, замість коробки, чамайдан висить невеличкий; борода тільки пухом поростала, а в руках палиця далеко довша за самого. Збіглась в гурт дітвора, хто був на вулиці, а хто й з дому вибіг.
— Тютюнник Григорій, “Вир”