Древослів

Словник Української Мови

корівниця

[koriʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Зоологія) –

    Приміщення для утримання корів; хлів, сарай або спеціально обладнана будівля на фермі.

  2. (Зоологія) –

    Жінка, яка доглядає за коровами, доїть їх і годує; доярка.

  3. (Техніка) –

    Рідкісне, застосування: велика посудина (здебільшого дерев’яна) для доїння або зберігання молока.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корівниця, р. корівниці, д. корівниці, з. корівницю, о. корівницею, м. корівниці, к. корівнице

Більше записів