Значення
- (Лінгвістика) –
Процес утворення нових коренів у мові, зокрема шляхом виділення кореня з похідних слів або запозичення з інших мов.
- (Лінгвістика) –
Розділ мовознавства, що вивчає закони та способи виникнення нових кореневих морфем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. коренеутворення, р. коренеутворення, д. коренеутворенню, з. коренеутворення, о. коренеутворенням, м. коренеутворенні, к. коренеутворення