Древослів

Словник Української Мови

коренеплідний

[korɛnɛplidnɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Який стосується коренеплодів, властивий коренеплодам.

  2. (Ботаніка) –

    Який утворює коренеплід або має потовщені корені, що накопичують поживні речовини (про рослини).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коренеплідний, р. коренеплідного, д. коренеплідному, з. коренеплідного, о. коренеплідним, м. коренепліднім

Більше записів