корелятив

[korɛljɑtɪʋ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У логіці та лінгвістиці — поняття, слово або конструкція, що знаходяться у взаємній (корелятивній) залежності з іншими, утворюючи пару або ряд, де один член передбачає наявність іншого (наприклад, “як… так і”, “чи… чи”, “ні… ні”).

  2. (Математика) –

    У статистиці — величина або показник, що перебуває у кореляційному зв’язку з іншою величиною.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корелятив, р. корелятиву, д. корелятивові, з. корелятив, о. корелятивом, м. корелятиві, к. корелятиве

Більше записів