1. (стат.) Який стосується кореляції, пов’язаний з нею; такий, що виражає ступінь взаємозв’язку між явищами або величинами.
2. (лінгв.) Який стосується відношень взаємної обумовленості між одиницями мови (наприклад, між звуками).
кореляційний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
П’ята група – методи обробки результатів, що включають кількісну обробку методами математичної статистики ( кореляційний, дисперсій- ний, чинникний аналізи) та якісну обробку шляхом диференціації ре- зультатів за типами, видами, варіантами, їх категоризацію. Основні дослідницькі методи в психології – спостереження та екс- перимент.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: прикметник () |