корелятор

1. У статистиці та математиці — величина або показник, що вимірює тісноту та напрямок зв’язку між двома або більше змінними (наприклад, коефіцієнт кореляції).

2. У фізиці, зокрема квантовій механіці та фізиці частинок — математичний оператор або функція, що описує зв’язок (кореляцію) між станами системи у різних точках простору та часу.

3. У мовознавстві (зокрема в теорії актуального членування речення) — частинка або сполучник, що вказує на логічний зв’язок між частинами висловлювання (наприклад, протиставлення, пояснення).

4. У техніці та обробці сигналів — пристрій або алгоритм, який виявляє взаємозв’язок (кореляцію) між двома сигналами або порівнює сигнал із заданим зразком.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |