Древослів

Словник Української Мови

кор

Буква

1. (від англ. core — ядро, серцевина) У комп’ютерних технологіях — центральний, обчислювальний блок процесора; ядро процесора, здатне виконувати незалежний потік команд. У багатоядерних процесорах кожен “кор” функціонує як окремий процесор.

2. (від англ. core — ядро, серцевина) У геології — колонка гірської породи, отримана в результаті колонкового буріння свердловини для вивчення будови та властивостей геологічного розрізу.

3. (від англ. core — ядро, серцевина) У ливарному виробництві — частина ливарної форми, що призначена для утворення внутрішніх порожнин або отворів у виливці.

4. (від англ. core — ядро, серцевина) У фізиці ядерних реакторів — активна зона, центральна частина реактора, де міститься паливо, відбувається ланцюгова реакція поділу ядер та виділення енергії.

Приклади вживання слова:

кор

Приклад 1:
Хліб на столі ле­жить,- кор­тить йо­го. Гля­не в ку­ток – бо­зя ди­виться!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Да­лi, ус­тав­ши з-за сто­лу, по­дя­ку­вав бо­гу i ха­зяїну, сiв на лав­цi, ви­каш­лявсь, уси розг­ла­див i ка­же: – Добрия ра­ди тра­пе­зи i пре­от­мiн­ния ду­лiв­ки пре-даю виш­но­му заб­ве­нiю прис­кор­бiє моє. Да не пом’янеться к то­му трек­ля­тая хво­рос­ти­на, пре­лом­ле­нiєм своїм по­хи­тив­шая бу­ло єди­но­го ко­за­ка.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
От як при­нес­ла, та й нас­та­но­ви­ла каш­ник з во­дою; а ба­бу­ся дос­та­ла з-за па­зу­хи зiл­ля: лю­бист­ку, ма­те­рин­ки, чор­ноб­рив­цю, цвi­ту па­по­ро­тi, тер­ли­чу та усього по пу­чеч­цi вси­па­ла в каш­ник та й прис­та­но­ви­ла до вог­ню; а са­ма узя­ла му­ки пше­нич­ної, за­мi­си­ла во­дою, та й вий­ня­ла з ка­лит­ки у па­пiр­цi ко­ша­чо­го моз­ку, вiд­ко­лу­па­ла пальцем та по­ло­жи­ла у те тiс­то; да­лi дос­та­ла у се­бе з хуст­ки, що був зав’яза­ний, слiд па­на Забрьохи та й роз­дi­ли­ла по­по­лам i од­ну час­точ­ку вси­па­ла у те ж та­ки тiс­то, за­мi­си­ла i ска­ча­ла кор­жик, по­са­ди­ла в пiч спек­тись, i усе з при­го­вор­ка­ми та спльову­ван­ням, а хо­рун­жiв­нi зве­лi­ла си­дi­ти на по­лу, пi­дiб­рав­ши но­ги пiд се­бе, не жа­ха­тись, i, що вздрить, не бо­ятись нi­чо­го, i усе ду­ма­ти про сво­го ми­ло­да­на. От як кор­жик спiк­ся, во­на й да­ла йо­го з’їсти Оле­нi за три ра­зи, за­пи­ва­ючи з во­дян­чи­ка во­дою, що на­шеп­та­ла ба­бу­ся; а за­тим i гор­щок з зiл­лям став за­ки­па­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Більше записів