Словник Української Мови
Буква
1. Невелика стіжка сіна, соломи або колосся, зібрана на полі після косовиці та складена у конусоподібну купу для просушування.
2. Велика купа, груда чого-небудь сипкого (наприклад, зерна, піску).
3. Розм. Велика кількість, сила, безліч кого-небудь або чого-небудь.
4. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, гора Копиця в Українських Карпатах).
Приклад 1:
Оденок — копиця, стіжок немолоченого збіжжя, сіна, соломи на дерев’яній підстильці; сама така підстилка («ані хліба в оденках, ані худоби, все Тимофій поспродував»). О д е р з н у т и — піднести настрій, підбадьорити («горівка тебе трохи одерзне, бо-с геть уплошів»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
— Так змарнiла з обличчя, а стан який повний — скоро ходитиме, як та копиця. Тiкала вiд їх, землi пiд собою не чуючи, i ридала тяжко, страшно, забившись головою в солому в тiй самiй повiтцi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”