копіювати

Приклад 1:
— Треба бути справжнім ідіотом, — казав він з властивою йому різкістю, — щоб копіювати ікони. Він не уявляв собі майбутнє як поворот назад до Середньовіччя й Середньовіччя як Отчий дім людства, мистецтво прийдешнього як копіювання давнього, сучасність як відтворення минулого, як стверджений циклізм історії, рух по колу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 2:
Кляйстів “Роз- битий збанок” зачислила давно вже німецька, французька та англійська критика до перлин німецької драматичної літератури, а про “старість” його фактури свідчить найліпше те, що досить новий письменник, Ґер- гард Гавптман, аж два рази силкувався копіювати її (“Biberpelz” і “Der rote Hahn”). Се до відома І. Чер.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Приклад 3:
Для обчислення кілько- сті нульових елементів кожного рядка організуємо тимчасовий допоміжний ма- сив r. Кількість рядків другої матриці визначатимемо як кількість ненульових елементів масиву r і у нову матрицю будемо копіювати лише ті рядки першої, для яких r=0. Текст програми // Формування “шапки” SG1 індексами рядків і стовпчиків матриці __fastcall TForm1::TForm1(TComponent* Owner) : TForm(Owner) for(int i=1;i<=6;i++)SG1->Cells[0][i]=IntToStr(i)+” -й рядок”; for(int j=1;j<=4;j++)SG1->Cells[j][0]=IntToStr(j)+” -й стовпчик”; //————————————————————- void __fastcall TForm1::Button1Click(TObject *Sender) int i, j, rowc=0,k=0; double a[6][4], s=0; int r[6]=0; // r – масив кількості нульових елементів рядків матриці for(i=0; i<6; i++) for(j=0; j<4; j++) a[i][j]=StrToFloat(SG1->Cells[j+1][i+1]); if(a[i][j]==0) r[i]++; Покажчики.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”