1. Художній напрям, що виник у Китаї на початку XX століття, який ґрунтується на копіюванні творів західного мистецтва з метою їхнього вивчення та освоєння.
2. У мистецтвознавстві — практика або метод сліпого наслідування, копіювання зразків минулого чи чужого мистецтва без творчого переосмислення, що розглядається як негативне явище, яке гальмує розвиток власного художнього стилю.