копірка

1. (історичне) Папір, просочений розчином селітри, що використовувався для отримання миттєвого вогню при ударі кремінної кресалки; трут.

2. (розмовне) Копіювальний папір (папір з нанесеним фарбувальним шаром, що застосовувався для отримання копій документів при письмі на писальній машинці або від руки).

3. (переносне значення, розмовне) Про щось дуже старе, застаріле або про людину, що відстала від часу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |