Значення
- (Історія) –
(історичне) Папір, просочений розчином селітри, що використовувався для отримання миттєвого вогню при ударі кремінної кресалки; трут.
- (Техніка) –
(розмовне) Копіювальний папір (папір з нанесеним фарбувальним шаром, що застосовувався для отримання копій документів при письмі на писальній машинці або від руки).
- (Лінгвістика) –
(переносне значення, розмовне) Про щось дуже старе, застаріле або про людину, що відстала від часу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. копірка, р. копірки, д. копірці, з. копірку, о. копіркою, м. копірці, к. копірко
Походження слова (Етимологія)
Слово «копірка» походить від дієслова «копіювати», яке, у свою чергу, походить від латинського «copia» (велика кількість, запас). Спочатку «копія» означала «велику кількість» або «запас», а згодом набула значення «відтворення, знімок». У українській мові «копірка» — це тонкий папір, просочений барвником, який використовують для отримання копій при написанні. Таким чином, назва пов’язана з процесом копіювання.