Значення
- (Історія) –
(істор.) Форма землеволодіння в Англії (з XV–XVI ст.), за якої селянин (котістер) отримував ділянку землі у спадкове користування за умови виконання певних повинностей на користь лорда маєтку та сплати вступного внеску; земля, що утримувалася на таких умовах.
- (Історія) –
(перен., книжн.) Стан залежності, обмеженої свободи або підпорядкування, що нагадує за своїми умовами історичну форму копігольду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. копігольд, р. копігольда, д. копігольдові, з. копігольда, о. копігольдом, м. копігольді, к. копігольде