Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий штучний ставок, викопаний у землі для зберігання води, зрошення або водопою.
2. Мілке видобувне свердловина або яма для добування питної води, рідше — розкопка з археологічною метою.
3. (Заст., діал.) Назва деяких населених пунктів в Україні, що походять від місць, де колись копали ставки або ями для води.
Приклад 1:
Добрі люди викопали ямку й вправили кадіб та й стала копанка. Той тільки пив воду з копанки, хто приходив з банькою тощо — й то не тут, а там, куди воду ніс; тут же всі — і старі, і малі — нагинались до джерела, пили — не відпивались і води не каламутили.
— Тютюнник Григорій, “Вир”