копачка

1. Ручне сільськогосподарське знаряддя для копання землі, що складається з металевої загостреної лопати на дерев’яному держаку; заступ, мотика.

2. Розмовна назва екскаватора або іншої землерийної машини.

3. У техніці — робочий орган або пристрій деяких машин (наприклад, картоплекопача, бурякокопача) для викопування коренеплодів з землі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |