кон’юнктурник

Особа, яка пристосовує свої погляди, дії або творчість до вимог політичного моменту, до панівних настроїв з корисливих міркувань, заради власної вигоди.

Діяч науки, мистецтва тощо, який у своїй роботі слідує не об’єктивним потребам, а тимчасовим, часто вигідним, зовнішнім обставинам (кон’юнктурі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |