коничок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кінь”, що вживається для позначення маленького коня або конятини.

2. Розмовна назва дитячої іграшки у вигляді коня (наприклад, дерев’яної палички з кінською головою).

3. У спортивній гімнастиці та акробатиці — гімнастичний снаряд для махових вправ, що має форму тіла коня з двома ручками (вуздечками); кінь.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |