коняга

1. Розмовне, часто зневажливе позначення коня, кобили або іншої робочої худоби родини конячих, що вказує на її виснаженість, старость або низьку цінність.

2. Переносно, зневажливо про людину, яка виконує важку, одноманітну, неосвітлену працю; робітник, якого експлуатують.

3. Уживається як власна кличка коня або особиста прізвисько людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |