континент

Приклад 1:
Тадзьо подякував за симпатію, яку Гандзя відчуває до нього, й відповів, що вона йому теж симпатична, хоча вона не його тип, та й потім він зараз провадить чернече життя, в котрому ще бодай із рік не передбачено місця хоч і на яку досконалу жінку, а тоді поцікавився, чому вона, Гандзя, замість нудити світом, тиняючися з континенту на континент, не пошукає змісту життя й призначення, приміром, у вихованні власної дитини, адже, скільки йому відомо, хоч тут він слабий знавець, — жінки саме в цьому й знаходять себе, врешті-решт, хіба природа не призначила жінку оберігати й утримувати життя, на що чоловік гірше надається з огляду хоча б на його менш вивершену, а тому й деструктивнішу натуру? хоча під сучасну пору жінки затялися й собі скотитися до чоловіків, замість допомогти їм видибати із печери, куди чоловік одразу ж заходить на вікову сплячку кожного разу, як біля нього щезає чула жіноча душа, а це порушує внутрішю, ну а заразом і космічну рівновагу, бо все, що діється в найменшій клітині, відбивається й на найвіддаленіших галактиках, хоч людина задля зручности воліє про те й не думати, внаслідок чого світ дедалі глибше й занурюється в хаос, одбігши свого призначення, та Гандзя, ще заки Тадзьо скінчив свій, може, й справді дещо задовгий монолог, розсердилася, назвавши Тадзя старосвітським дурнем, який нічого не тямить у жінках, мовляв, нехай його ліпше не зсудомлює базікати про таку вищість жінок, цей трюк вона знає, з неї, Гандзі, вже досить цієї хваленої вищости, що неминуче зводиться до кухні й пелюшок, надивилася вона на цю вищість в особі власної матері, і ця вищість, яка зводиться до витанцьовування перед так званою сильнішою половиною, сидить їй, Гандзі, в печінках, — дідько чоловіків не вхопить, як і жінки трохи пройдуться на їхньому рівні, замість гибіти на терновому п’єдесталі, до котрого залюбки приланцюговують • ку всі лицарі на зразок Тадзя, аби жінка мусіла і те, і друге, і ** € _ завжди все жінка мусить, а чоловік нічогісінько, на те він, їГчте Й чоловік, горезвісний вершок творіння, — уроєння, сладковане з кочової дикунської ідеології, яка досі буяє, і то ще й ким пишним цвітом серед ніби найпоступовіших народів!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
), — то бодай телефонного дзвiнка, слова, голосу, — кiнчика нитки, за який ухопившись, потягла б розмотуватись за собою з континента на континент, невже? — верещало моє ошпарене розпачем нутро, невже?!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
“Бачиш, — показував їй, у перших тижнях спiв‑життя — нова країна, новий континент, тепер усе буде по‑новому, з чистої сторiнки, еге ж, — чи не першого нового, не “з запасникiв”, шкiца, туш‑перо: — дивись, манюня, це — любов”. Любов виглядала так: “манюня”, цебто досить умовна гола кобiта, лежала на посте‑лi (“Безстидниця, цицьки вивалила!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”