контррозтяжка

Значення

1. (Техніка) –

   У будівництві та архітектурі: конструктивний елемент у вигляді стрижня, троса або ланки, призначений для протидії розтягувальним навантаженням, що виникають від дії основних розтяжок, забезпечуючи жорсткість та стійкість конструкції (наприклад, у вантових покриттях, мачтах, каркасах).

2. (Техніка) –

   У техніці та механіці: пристрій або деталь, що створює зустрічну силу для компенсації розтягу, запобігаючи деформації чи розвалу вузла чи системи.

Правопис та відмінювання