1. Властивість або стан того, що може бути піддане контролю, перевірці, спостереженню або регулюванню; здатність піддаватися контролю.
2. У менеджменті та технічних системах — характеристика процесу, об’єкта або ситуації, що вказує на можливість ефективного управління ними, стеження за їхніми параметрами та втручання для корегування.
3. У логіці та філософії — властивість висловлювання, теорії або експерименту, що дозволяє їх емпіричну перевірку або спростування.