контрактація

[kontrɑktɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Укладення контракту (договору) між державними органами та виробниками сільськогосподарської продукції на її поставку, що передбачає зобов’язання виробника здати продукцію в установленому обсязі та строки, а закупівельної організації — прийняти та оплатити її.

  2. (Юриспруденція) –

    Процес укладення будь-якого контракту (договору), оформлення контрактних відносин.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. контрактація, р. контрактації, д. контрактації, з. контрактацію, о. контрактацією, м. контрактації, к. контрактаціє

Більше записів