Древослів

Словник Української Мови

контрабас

[kontrɑbɑs] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Найбільший за розміром і найнижчий за звучанням смичковий музичний інструмент із родини скрипкових, що має чотири струни (рідше п’ять) і використовується в оркестрах, ансамблях та як соло-інструмент.

  2. (Мистецтво) –

    Музикант, що грає на цьому інструменті (скорочене від “контрабасист”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. контрабас, р. контрабаса, д. контрабасові, з. контрабас, о. контрабасом, м. контрабасі, к. контрабасе

Походження слова (Етимологія)

Слово «контрабас» походить з італійської мови: італійське contrabasso буквально означає «бас, розташований проти (віолончелі)». Воно утворене з прийменника contra («проти»), який походить від латинського contra (з тим самим значенням), та іменника basso («бас»). Це запозичення з італійської мови, яке закріпилося в українській та багатьох інших слов’янських мовах.
Споріднені слова:музика, оркестр, скрипка

Більше записів