1. (у бухгалтерському обліку) Пов’язаний із контокорентом, тобто єдиним рахунком, на якому враховуються всі взаємні розрахунки між підприємствами або особою та банком.
2. (про рахунок, кредит) Такий, що відкритий на умовах контокоренту; поточний.
контокорентний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |