1. Такий, що набуває конкретного значення, сенсу або функції лише в певному контексті, у зв’язку з оточуючими елементами чи обставинами.
2. (У лінгвістиці) Про мовну одиницю (слово, вислів, граматичну форму): така, що її точне значення або роль у висловлюванні визначаються мовним оточенням (контекстом), а не лише власною формою.
3. (У програмуванні та інформатиці) Про поведінку системи, функції чи елемента інтерфейсу: така, що змінюється залежно від поточних умов, стану програми або вибраного об’єкта.