Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв., інформ.) Властивість мовних одиниць, програм або алгоритмів залежати від оточення (контексту), в якому вони використовуються, та змінювати свою поведінку, значення або функціонування відповідно до нього.
- (Психологія) –
(перен.) Здатність людини тонко відчувати, розуміти та враховувати конкретні обставини, ситуаційні деталі або соціальне середовище для прийняття адекватних рішень або ефективної взаємодії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. контексточутливість, р. контексточутливості, д. контексточутливості, з. контексточутливість, о. контексточутливістю, м. контексточутливості, к. контексточутливосте