Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується контакту, безпосереднього зіткнення або взаємодії з ким-, чим-небудь; призначений для здійснення такого зіткнення.
2. Такий, що відбувається, здійснюється при безпосередньому зіткненні, взаємодії.
3. Який знаходиться у безпосередній близькості, торкається чогось; суміжний.
4. У техніці: який стосується з’єднання електричних ланцюгів, їх замикання або розмикання; призначений для цього.
Приклад 1:
— i, потрапивши‑таки, через океан, через гирилицю спiльних знайомих, нанипати якийсь контактний номер, i почувши знайомий голос, що воркотiв безсоромним задоволенням: “Шалено радий чути вас, панi”, — вибухла, как фурiя, трохи не матом — а вiн, виявляється, був черговий раз розбився, акурат перед її вiд’їздом, звалився вночi зi сходiв на купу брухту, поламав ребра, досi ходить у корсетi, ой блiн! — затулила рота долонею, зблиском згадавши свiй, фiзiологiчно якийсь тяжко вiдразний, сон: мовби тримає в руках його гiпсове погруддя, котре страхiтливо ворушить губами, та що ж це таке, справдi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”