1. Напрям у мистецтві та архітектурі 1920-х — початку 1930-х років, що виник у межах авангарду, відкидав декоративність та традиційні форми на користь логічності, функціональності, геометричної чіткості композиції та використання сучасних матеріалів (залізобетону, скла, металу).
2. Напрям у образотворчому мистецтві, зокрема в скульптурі, що виник у Росії після 1917 року, характеризується створенням абстрактних композицій з промислових матеріалів (метал, скло, дерево) та акцентуванням на суто конструктивних принципах побудови форми.
3. Напрям у філософії та теорії пізнання, згідно з яким наукове знання не відображає об’єктивну реальність, а є конструкцією, створеною суб’єктом (дослідником, науковою спільнотою) на основі наявних інструментів, теорій і соціальних угод.
4. У педагогіці — концепція навчання, що розглядає учня як активного будівничого (конструктора) власних знань на основі досвіду та рефлексії, а не пасивного отримувача інформації.