Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність взаємопов’язаних частин, елементів, що утворюють єдину споруду, механізм, пристрій або їхню технічну схему.
2. Типова будова, пристрій, схема чого-небудь; архітектоніка.
3. У мовознавстві: будь-яке синтаксично оформлене поєднання слів, словосполучення або речення; синтаксична побудова.
4. У техніці та мистецтві: творче компонування, побудова художнього твору, технічного виробу тощо.
5. Теоретичне припущення, абстрактна модель, створена для пояснення яких-небудь явищ.
Приклад 1:
Та хіба на цих основах тримається смислова конструкція новели? Хіба ними зумовлена нагла хвороба, що впала на сільську дівчину?..
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
А стандарти, зокрема ISO, це певна підтримуюча конструкція для тих, хто ще не досяг найвищого рівня.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
58 Конструкція сильфона характеризується двома коефіцієнтами: 12 з вз D LK, K DD== , де Dз і Dв – відповідно зовнішній та внутрішній діаметр сильфона; L – загальна довжина сильфона.
— Тютюнник Григорій, “Вир”