Словник Української Мови
Буква
1. Жіноче ім’я латинського походження (лат. Constantia — «сталість, постійність»).
2. (астроном.) Одна з 48 сузір’їв, відомих з античності; сузір’я Північної півкулі неба, що має назву «Волосся Вероніки» (Coma Berenices).
3. (істор.) Назва міста Констанца в Румунії (на березі Чорного моря) в західноєвропейських джерелах, зокрема в середньовічних латиномовних текстах.
Приклад 1:
Ось її лице нахиляється над моїм, пропадають стіни, і сині очі заливають все небо… Губи, теплі й вічно знані, притуляються до моїх, і, як у молитві, завмирає моя душа… І в один вечір я замість козака, що був нашим листоношею, підійшов до хвіртки, де стояла Констанція. — Вы уже приготовили ответ моему товарищу?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”