Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний з певним історичним періодом, епохою або суспільними умовами, що мають чіткі часові та просторові межі; що розглядається не абстрактно, а в реальному історичному контексті.
2. Характерний, властивий для певної історичної доби, що відображає її сутнісні риси та умови.
Приклад 1:
Конкретно-історичний характер основ знань, зміна логічної структури системи знань у процесі прискореного науково- технічного прогресу, соціального і культурного розвитку є важливою умовою зростання інтелектуального потенціалу суспільства, і цей процес повинен бути керованим, оскільки суспільство має гарантувати кожній особистості умови для максимальної реалізації її покликання й призначення. Відношення знань до дійсності має багаторівневий характер і розвивається як в історії людської культури, так і в процесі індивідуального розвитку особистості.
— Котляревський Іван, “Енеїда”