1. Викликати у когось почуття ніяковості, збентеження, сорому; ставити у незручне становище своїми словами або вчинками.
2. (заст.) Примушувати когось змінити свою думку, позицію; заперечувати, спростовувати чиїсь аргументи.
конфузити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тендiтна жiнка пiдвела свої вишневi очi й хутко заговорила: — Товаришу Шарко, я вас дуже прошу не конфузити мене… Ну, навiщо це?..
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: дієслово () |