конфігурація

1. Взаємне розташування, співвідношення частин чого-небудь, форма, структура, побудова.

2. У математиці, фізиці, хімії та інших науках — сукупність об’єктів (наприклад, точок, тіл, молекул) та взаємозв’язків між ними, що характеризує певний стан системи.

3. У техніці, інформатиці та програмуванні — сукупність параметрів, налаштувань або компонентів, що визначають архітектуру, функціонування або зовнішній вигляд пристрою, програми, комп’ютерної системи тощо.

4. У астрономії — взаємне розташування небесних тіл (планет, зірок) у певний момент часу.

5. У психології (гештальтпсихологія) — цілісна структура, образ, форма, що виокремлюється на певному тлі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Знаю, що дехто з колег образився на моє зауваження про «дулю в кишені», яку носять багато хто з присутніх в залі, і про те, що така конфігурація пальців мене не влаштовує. Проголосували за виключення мене з партії.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ Гештальтпсихологія зародилася на початку XX ст.. Вона походить від німецького « гештальт» (gestalt), що означає «образ», «конфігурація», «цілісна форма», «структура»16. Ця наука розглядає образ як організоване ціле, властивості якого не можуть бути здобуті з властивостей його частин.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
У результаті відновлення другого йона − 4MnO його тетраедрична конфігурація зберігається, але зменшується заряд: [MnO4]- + е- = [MnO4]2-. Відбувається перерозподіл електронної густини, а отже, змінюються довжина і енергія ковалентних зв’язків Mn – O. Унаслідок цього утворюється смарагдово-зелений ма нганат (VI) – йон −2 4MnO з характерними для нього термічною стійкістю, та окисно-відновними властивостями.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |