1. Релігійна орієнтація, принцип або практика, за яких певна конфесія (церква, релігійна спільнота) намагається домінувати або здійснювати вплив на суспільно-політичне, культурне чи освітнє життя, часто з прагненням надати державі чи суспільству свого віросповідного характеру.
2. Ідеологія або політика, що ґрунтується на перевазі та відстоюванні інтересів однієї релігійної конфесії над іншими, що може призводити до релігійного розмежування та конфліктів у суспільстві.
3. У політичному контексті — система або принцип формування органів влади, розподілу посад та прийняття рішень на основі релігійної (конфесійної) приналежності, а не професійних чи загальнодержавних критеріїв.