кондотьєр

1. Військовий найманець, переважно італійського походження, у Середньовіччі та епоху Відродження, який очолював загоні (кондоти) та наймався на службу до міст-держав або правителів за плату.

2. Керівник, командир загону таких найманців.

3. Переносно: людина, яка готова служити за плату будь-кому, цинічно зраджуючи принципи; найманець у широкому сенсі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |