Значення
-
Військовий найманець, переважно італійського походження, у Середньовіччі та епоху Відродження, який очолював загоні (кондоти) та наймався на службу до міст-держав або правителів за плату.
-
Керівник, командир загону таких найманців.
-
Переносно: людина, яка готова служити за плату будь-кому, цинічно зраджуючи принципи; найманець у широкому сенсі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кондотьєр, р. кондотьєра, д. кондотьєрові, з. кондотьєра, о. кондотьєром, м. кондотьєрі, к. кондотьєре